При укладанні трудового договору між працівником і платником єдиного податку, платник єдиного податку повинен в тижневий термін з моменту фактичного допуску працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України, відповідно до ст.24 Кодексу законів про працю України. При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, – також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і у випадку, якщо наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.
Відповідно до п. 4 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.99 р. № 599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за №752/4045 із змінами та доповненнями (далі – Порядок №599), якщо платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці, то на кожну особу, яка перебуває з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї, платнику єдиного податку видається довідка про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку (далі – Довідка) згідно з додатком 2 до цього Порядку. Пункт 5 Порядку №599 передбачає, що Довідка повинна знаходитися на робочому місці найманого працівника та має пред’являтися працівникам контрольних органів, які мають відповідні функціональні повноваження на здійснення перевірки.
Нагадуємо, що відповідно до п.1 Указу Президента України від 03.07.98р. № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва” зі змінами та доповненнями (далі – Указ №727) у трудових відносинах з фізичною особою – підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, на протязі року може перебувати не більше 10 осіб включаючи членів їх сімей.
Згідно зі ст. 2 Указу №727 у разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім’ї, ставка єдиного податку збільшується на 50% за кожну особу.
Крім того, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 № 507 “Про роз’яснення Указу Президент України від 3 липня 1998 р. № 727″ на кожного найманого працівника, що займається реалізацією товарів, додатково отримуються суб’єктом малого підприємництва – фізичною особою книги обліку доходів і витрат, передбачені частиною восьмою статті 4 Указу № 727, згідно з вимогами, встановленими Порядком №599. Форма Книги наведена у додатку №10 до Інструкції “Про прибутковий податок з громадян”, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року №12 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 року за № 64. За необхідністю, з урахуванням специфіки окремих видів діяльності, до Книги за погодженням з податковою адміністрацією можуть бути внесені зміни і доповнення. При цьому обов’язковому заповненню підлягають лише графи “період обліку”, “витрати на виробництво продукції”, “суми виручки (доходу)”, “чистий доход”. Фізична особа – підприємець самостійно подає для реєстрації до податкового органу необхідну кількість книг обліку доходів і витрат. Аркуші Книги нумеруються, прошиваються, скріплюються печаткою податкового органу. Книги обліку доходів і витрат затверджуються підписом керівника податкового органу або його заступника. У Книзі, яку веде найманий працівник, має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові платника єдиного податку, прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, що перебуває у трудових відносинах з цим платником податку, а також серія та номер виданої довідки про трудові відносини. При звільненні найманого працівника та працевлаштуванні іншого, суб’єкт підприємницької діяльності самостійно вносить до Книги відповідні записи та нові відомості щодо найманого працівника.
Згідно з пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 розділу І Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755 (далі – ПКУ), податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб – є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента – юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом ІV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом ІV ПКУ.
Відповідно до п. 6 ст.164 ПКУ, під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.
Перелік податкових соціальних пільг визначений п.1 ст.169 ПКУ. Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати). Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги. Перелік таких документів та порядок їх подання визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно до п.1 ст.167 ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15% бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. У разі, якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (для 2011року – 9410 грн.), ставка податку становить 17% суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.
Згідно п.2. ст.176 ПКУ, особи, які мають статус податкових агентів, окрім своєчасного та повного нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок, зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього ПКУ, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку за ф. 1-ДФ, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи ні доходи платникам податку зазначена особа протягом звітного періоду.
Пунктом 4 Порядку № 599 визначено, що у разі зменшення чисельності працівників (в тому числі розірвання трудових договорів) протягом терміну дії отриманого Свідоцтва платник єдиного податку повинен повернути до органу ДПС Довідки на звільнених працівників. Враховуючи те, що сплата єдиного податку відбувається не пізніше 20 числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалася попередня сплата єдиного податку, то у разі припинення трудового договору платника єдиного податку з найманим працівником Довідка повинна бути здана до органу ДПС до 1 числа місяця, наступного за місяцем звільнення працівника. Порядок розірвання трудових договорів між фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку та найманими працівниками затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 8 червня 2001 року № 260 „Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою”.
По матеріалам: www.zvit.net
Немає коментарів :
Дописати коментар