Недавно внесенные изменения в НКУ решили одну из проблем экологического налога – налоговые агенты при продаже топлива. Однако вторая проблема этого налога, которая касается намного большего количества плательщиков, остается нерешенной. Речь идет о налоге на размещение отходов.
Напомним, что при переходе от сбора за загрязнение окружающей природной среды к экологическому налогу изменились некоторые формулировки, что позволило налоговикам занять излишне фискальную позицию и требовать платить эконалог за размещение всех отходов (в том числе бытовых), и не только за остатки, но и за хранение на протяжении квартала.
Выдержка из Письма ГНАУ от 06.05.2011 г. N 12789/7/15-0817:
То есть на условиях Кодекса, начиная с 01.01.2011 года, у предприятия являются объектом и базой ежеквартального налогообложения отходы (в том числе отходы производства: макулатура, металлический лом (черный и цветной), отходы древесины, полиэтилена и полипропилена, люминесцентные лампы и бытовые отходы и т.д.), которые временно размещаются (хранятся) в т.ч. на конец отчетного квартала на собственной территории предприятия (до их передачи на утилизацию или размещение другому субъекту хозяйствования (специализированному предприятию и т.п.) в места удаления отходов. Заметим, что исключение составляют объемы и виды (классы) отдельных отходов как вторичного сырья, размещаемых на собственных территориях (объектах) субъектов хозяйствования, имеющих лицензию на сбор и заготовку отдельных видов отходов как вторичного сырья и осуществляющих уставную деятельность по сбору и заготовке таких отходов.
Такая позиция повторяется налоговиками постоянно. Однако некоторые аргументы появились у плательщиков в августе в связи с публикацией двух писем – Минприроды и Минрегиона.
Письмо Минприроды от 04.08.2011 г. № 14364/07/10-11:
Пунктом 3 Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070, встановлено, що власники або балансоутримувачі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з особою, яка визначена виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Тобто фактичного розміщення відходів власники та балансоутримувачі не здійснюють. Основне призначення спеціально відведених місць чи об’єктів - видалення відходів шляхом захоронення або знешкодження.
Зазначені у листі місця тимчасового зберігання відходів, а саме контейнери (контейнерні майданчики) для побутових відходів не є місцями їх остаточного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об’єктів.
Письмо Минрегиона от 04.08.2011 г. № 7/12-8463:
Контейнери та контейнерні майданчики для побутових відходів, що належать споживачам (фізичним чи юридичним особам) або виконавцям послуг з вивезення побутових відходів, не є спеціально відведеними місцями чи об'єктами для розміщення відходів, на використання яких необхідно отримувати дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.
Ні власники чи балансоутримувачі, ні виконавці послуг з вивезення побутових відходів, які здійснюють лише збирання та/або перевезення побутових відходів, не здійснюють їх розміщення.
Казалось бы, вопрос решен? Но налоговики так просто не сдаются. Уже после писем Минприроды и Минрегиона, ГНАУ публикует два письма, в которых использует все те же аргументы и продолжает настаивать на необходимости уплаты эконалога за мусор в контейнерах.
Выдержка из письма ГНАУ от 26.08.2011 г. N 23116/7/15-2117:
Поэтому начиная с 1 января 2011 года предприятие, несмотря на заключенный договор с другим предприятием (в т.ч. коммунальным) на услуги по вывозу и размещению в специально отведенных местах (свалках, полигонах и т.п.) отходов (в т.ч. бытовых), должно начислять и уплачивать экологический налог за временное размещение отходов.
Выдержка из письма ГНАУ от 07.09.2011 г. N 24090/7/15-2117:
То есть в жилищно-коммунальных предприятий (ОСМД, ЖСК, ЖЭК) является объектом и базой ежеквартального налогообложения отходы (в том числе опасные отходы, бытовые отходы, другие отходы, образовавшиеся в процессе деятельности и подлежащие утилизации или удалению), которые временно размещаются (хранятся), независимо от срока, до их передачи на утилизацию или размещение другому субъекту хозяйствования (коммунальному или специализированному предприятию и т.п.) в места удаления отходов.
Таким образом, вопрос на сегодня остается открытым. Вот только тех, кто занял позицию «не платить», многие налоговые органы терроризируют, требуя подать декларации за 1 и 2 кварталы и заплатить штрафы за неподачу (170 и 1020 грн.). Это не говоря уже о штрафах за неуплату и пене.
Надеемся, что в ближайшем будущем проблема будет решена. Вот только писем разных государственных органов для этого будет мало, необходимо вносить изменения в законодательство.
Полные тексты писем Минприроды и Минрегиона:
Письмо Минприроды от 04.08.2011 г. № 14364/07/10-11
Міністерство екології та природних ресурсів розглянуло лист Мінрегіону від 28.07.2011 № 7/12-8274 стосовно спеціально відведених місць чи об’єктів для розміщення відходів та, в межах компетенції, повідомляє.
Відповідно до пункту 240.1 статті 240 Податкового кодексу України платниками екологічного податку є, зокрема, суб’єкти господарювання, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах.
Згідно з підпунктом 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розміщення відходів - це зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.
Стаття 5 Податкового кодексу України визначає, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення вказаного Кодексу.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відходи»:
- розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах;
- спеціально відведені місця чи об’єкти - місця чи об’єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.
Статтею 23 Закону України «Про відходи» до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища не віднесено питання надання вказаних дозволів. Таким чином, на цей час законодавством не передбачено отримання дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами на зберігання побутових відходів у контейнерах чи на контейнерних майданчиках для побутових відходів.
Крім того, відповідно до Закону України від 19.05.2011 № 3392-VI «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» такий документ не включено до переліку документів дозвільного характеру.
Пунктом 3 Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070, встановлено, що власники або балансоутримувачі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з особою, яка визначена виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Тобто фактичного розміщення відходів власники та балансоутримувачі не здійснюють.
Основне призначення спеціально відведених місць чи об’єктів - видалення відходів шляхом захоронення або знешкодження.
Зазначені у листі місця тимчасового зберігання відходів, а саме контейнери (контейнерні майданчики) для побутових відходів не є місцями їх остаточного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об’єктів.
Перший заступник Міністра
Письмо Минрегиона от 04.08.2011 г. № 7/12-8463
За результатами засідання Робочої групи з питань розроблення роз'яснень «Про деякі питання оподаткування діяльності об'єднань співвласників багатоквартирного будинку, управлінців та управлінських компаній у сфері житлово-комунального господарства» з питання обґрунтованості стягнення екологічного податку з балансоутримувачів житлових будинків, об'єднань співвласників багатоквартирних будинків тощо, яка відбулася у Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства 27.07.2011 за участю, зокрема, представників Міністерства фінансів та Державної податкової адміністрації, Мінрегіон опрацював з Мінприроди питання стягнення екологічного податку та повідомляє.
Відповідно до пункту 240.1 статті 240 Податкового кодексу України платниками екологічного податку є, зокрема, суб'єкти господарювання, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.
Згідно з підпунктом 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розміщення відходів - це зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відходи»:
- розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах;
- спеціально відведені місця чи об’єкти – місця чи об’єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.
На цей час законодавством не передбачено отримання дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами на зберігання побутових відходів у контейнерах чи на контейнерних майданчиках для побутових відходів.
Пунктом 3 Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070, встановлено, що житлові масиви і внутрішньо дворові території, дороги загального користування та інші об'єкти благоустрою населених пунктів обладнуються контейнерними майданчиками, урнами для побутових відходів; власники або балансоутримувачі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з особою, яка визначена виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, та забезпечують роздільне збирання побутових відходів.
Контейнери та контейнерні майданчики для побутових відходів, що належать споживачам (фізичним чи юридичним особам) або виконавцям послуг з вивезення побутових відходів, не є спеціально відведеними місцями чи об'єктами для розміщення відходів, на використання яких необхідно отримувати дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.
Ні власники чи балансоутримувачі, ні виконавці послуг з вивезення побутових відходів, які здійснюють лише збирання та/або перевезення побутових відходів, не здійснюють їх розміщення.
Разом із цим направляємо копію листа Мінприроди від 04.08.2011 №14364/07/10-11 та просимо терміново направити територіальним органам Державної податкової адміністрації роз’яснення щодо нарахування екологічного податку.
Перший заступник Міністра
Источник: НалоговещаниЕ
Немає коментарів :
Дописати коментар