В помощь бухгалтеру и предпринимателю

За правилами бухгалтерського обліку залишкова (балансова) вартість об’єкта ОЗ визначається як різниця між його первісною (переоціненою) вартістю та сумою зносу, тобто сумою амортизації, накопиченою з початку експлуатації об’єкта. З часом залишкова вартість досягає нульового значення (або ліквідаційної вартості), – це закінчення строку корисного використання, який був установлений під час введення об’єкта в експлуатацію. І хоча для більшості об’єктів ОЗ (зокрема, які мають у своєму складі зворотні відходи, наприклад у вигляді металобрухту чи будматеріалів, та які підприємство з високою ймовірністю реалізує) слід установлювати ліквідаційну вартість (докладніше див. «БАЛАНС-АГРО», 2017, № 17-18, с. 18), на багатьох сільгосппідприємствах є замортизовані на нуль ОЗ, строк використання яких закінчився.

Тож на практиці часто виникає запитання, що далі робити з такими об’єктами: списати чи залишити на балансі, адже вони перебувають у справному стані та продовжують використовуватися в господарській діяльності.

Далі озвучимо актуальні запитання, які найчастіше виникають у керівників та бухгалтерів у схожих ситуаціях.

Чи можна продовжувати експлуатацію ОЗ із нульовою залишковою вартістю?

Відповідь на це запитання міститься в П(С)БО 7 «Основні засоби» та Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну від 30.09.03 р. № 561 (далі – Методрекомендації № 561). В обох зазначених документах сказано, що підставою для списання ОЗ з балансу є його невідповідність критеріям визнання активом.
Нагадаємо, що активи – це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигід у майбутньому (ст. 1 Закону від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», далі – Закон № 996; п. 3 НП(С)БО 1).

Якщо ж підприємство планує надалі використовувати «нульовий» об’єкт, то він, очевидно, ще здатний приносити економічну вигоду. Це і є ключовою ознакою активу, що гарантує можливість вести подальший його бухоблік. Тож, як бачимо, нульова залишкова вартість не впливає на статус об’єкта ОЗ як активу. А досягнення залишковою вартістю позначки нуля ще не привід для списання його з балансу.

Питання щодо списання повністю замортизованих об’єктів ОЗ має виникати тільки тоді, коли вони перестануть відповідати критеріям визнання активу: у разі вибуття внаслідок продажу, ліквідації, безоплатної передачі, нестачі, остаточного псування або з інших причин невідповідності критеріям визнання активом (п. 33 П(С)БО 7, п. 40 Методрекомендацій № 561).
У нашому випадку всього цього не відбувається: об’єкт ОЗ продовжує використовуватися в тому самому порядку, що й до досягнення залишковою вартістю нульової відмітки.
Усі питання щодо використання та ліквідації ОЗ належать до компетенції постійно діючої комісії підприємства, створеної спеціально для вирішення таких питань.

Чи можуть контролюючі органи кваліфікувати як помилку у визначенні строку корисного використання (експлуатації) замортизованого, але не списаного з балансу ОЗ?

На нашу думку, загалом говорити про помилку у визначенні строків експлуатації об’єкта 0З, замортизованого «на нуль», недоречно. І ось чому.
Строк корисного використання (експлуатації) – це очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством/установою або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством/установою обсяг продукції (робіт, послуг) (п. 4 П(С)БО 7). Це прогнозний показник, який визначає спеціально створена наказом керівника підприємства комісія під час уведення об’єкта в експлуатацію. Він залежить від багатьох факторів, які іноді під час зарахування об’єкта на баланс підприємству не відомі.

Водночас п. 24 П(С)БО 7 називає основні з них:

очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
фізичний та моральний знос, що передбачається;
правові або інші обмеження щодо строків використання об’єкта та інші фактори.

Усе це вказує на те, що визначення строку корисного використання об’єкта ОЗ – продукт професійного судження. І зазвичай його встановлюють, зважаючи на минулий досвід використання аналогічних предметів (§ 57 МСБО 16), дані технічної документації, що супроводжує об’єкт ОЗ, та/або висновки відповідних фахівців підприємства, розрахунків економістів (звісно, якщо такі є).

Тому помилкою в цьому разі можна хіба що вважати грубе нехтування реальними планами щодо строку експлуатації об’єкта ОЗ на підприємстві (зокрема, якщо аналогічні предмети вже використовуються на підприємстві, а строк експлуатації для нових призначають, наприклад, в один рік за відсутності змін умов експлуатації) або якщо визначають строки менші, ніж гарантовані виробником в нормальних умовах експлуатації. Крім того, законодавством дозволено переглядати строк корисного використання (експлуатації) у разі зміни очікуваних економічних вигід від його використання (п. 25 П(С)БО 7).

Отже, точно визначити строк корисного використання об’єкта ОЗ складно, тому не можна вважати дострокову амортизацію помилкою. Найімовірніше, це вплив реальних факторів експлуатації, які складно передбачити на момент зарахування активу на баланс. Щоправда, якщо підприємство планує й надалі експлуатувати «нульові» об’єкти ОЗ, то строк корисного використання все-таки доцільно переглянути (продовжити).

Повний текст консультації див. у "Баланс-Агро" № 20, який виходить з друку 22.05.17 р.

Джерело: balance.ua