Екологічний податок
Для цілей податкового обліку змінами, внесеними Законом № 4834 до пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, в новій редакції викладено термін «розміщення відходів», а саме: розміщення відходів — це постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами. У новій редакції з терміна виключено таке поняття, як тимчасове розміщення відходів до утилізації чи видалення, що попереджує можливість виникнення подвійного оподаткування екологічним податком при розміщенні суб'єктами господарювання відходів на спеціально відведених місцях чи об'єктах, розміщених на власних територіях.
З кола платників екологічного податку виключено суб'єктів господарювання, які здійснюють розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання (пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу).
Крім того, урегульовано питання щодо оподаткування вторинної сировини. Відтепер обсяги та види (класи) відходів вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, не є об'єктом оподаткування екологічним податком (пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 цього Кодексу). При цьому ліцензія на збирання та заготівлю таких відходів не потребується. Зазначені зміни набирають чинності з 01.01.2013 р.
Для цілей податкового обліку змінами, внесеними Законом № 4834 до пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, в новій редакції викладено термін «розміщення відходів», а саме: розміщення відходів — це постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами. У новій редакції з терміна виключено таке поняття, як тимчасове розміщення відходів до утилізації чи видалення, що попереджує можливість виникнення подвійного оподаткування екологічним податком при розміщенні суб'єктами господарювання відходів на спеціально відведених місцях чи об'єктах, розміщених на власних територіях.
З кола платників екологічного податку виключено суб'єктів господарювання, які здійснюють розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання (пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу).
Крім того, урегульовано питання щодо оподаткування вторинної сировини. Відтепер обсяги та види (класи) відходів вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, не є об'єктом оподаткування екологічним податком (пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 цього Кодексу). При цьому ліцензія на збирання та заготівлю таких відходів не потребується. Зазначені зміни набирають чинності з 01.01.2013 р.
Плата за користування надрами для видобування корисних копалин
Згідно зі змінами, внесеними Законом № 4834 до ст. 263 Податкового кодексу, з 01.01.2013 р. буде встановлено відсотковий тип ставок плати за користування надрами для видобування корисних копалин на всі види корисних копалин, крім підземної води.
Запровадження нових ставок означає, що податкове навантаження від плати за користування надрами для вуглеводнів відповідатиме сумі плати за користування надрами та рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні.
Розмежування ставок залежно від видів корисної копалини, тобто поділ корисної копалини «вугілля кам'яне» на види (енергетичне, окиснене і коксівне) забезпечить вирівнювання податкового навантаження залежно від споживчої вартості вугілля.
Внесено зміни до п. 263.1 ст. 263 Податкового кодексу щодо визначення вартості одиниці видобутої корисної копалини, а саме: порядок обчислення вартості видобутої корисної копалини у податковому (звітному) періоді за більшою з величин — за фактичними цінами реалізації або за розрахунковою вартістю — не поширюється на нафту та конденсат.
Тобто починаючи з 1 січня 2013 р. для обчислення бази оподаткування застосовуватиметься фактична ціна реалізації для нафти, конденсату, яка визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за податковий (звітний) період як середня ціна 1 бареля нафти «Urals», перерахована у гривні за 1 тонну за курсом Нацбанку України станом на 1 число місяця, що настає за податковим (звітним) періодом, яка склалася на момент завершення проведення торгів нафтою на Лондонській біржі протягом такого податкового (звітного) періоду. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, до 15 числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, розміщує визначену ціну реалізації нафти на своєму офіційному веб-сайті у спеціальному розділі та повідомляє центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (пп. 263.6.2 п. 263.6 ст. 263 Податкового кодексу).
З метою покращення інвестиційного клімату для видобувних підприємств в умовах дії угоди про розподіл продукції корисних копалин здійснено розмежування ставок залежно від умов їх видобування та реалізації.
Так, змінами, внесеними до пп. 263.9.1 п. 263.9 ст. 263 зазначеного Кодексу, передбачено:
в умовах дії угоди про розподіл продукції для нафти та конденсату, видобутих у межах території України, континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони України, плата за користування надрами для видобування корисних копалин справляється із застосуванням ставки у розмірі 2% від вартості видобутих корисних копалин;
в умовах дії угоди про розподіл продукції для газу природного, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, газу (метану) вугільних родовищ, газу сланцевих товщ, газу центрально-басейнового типу, газу колекторів щільних порід, видобутих у межах території України, континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони України, плата за користування надрами для видобування корисних копалин справляється із застосуванням ставки у розмірі 1,25% від вартості видобутих відповідних корисних копалин.
Ще одним аспектом змін, внесених до зазначеного підпункту Податкового кодексу (таблиця ставок за користування надрами для видобування корисних копалин), є те, що глинисті породи, зокрема каоліни та глини тугоплавкі, віднесено до копалин загальнодержавного значення, чим податкове законодавство приводиться у відповідність із нормами галузевого законодавства.
Необхідно звернути увагу на різні терміни набрання чинності ставками плати за користування надрами. Так, ставки плати за нафту, конденсат, газ горючий природний (за винятком газу (метану) вугільних родовищ, газу сланцевих товщ, газу центрально-басейнового типу, газу колекторів щільних порід) набирають чинності з 01.01.2013 р. Ставки плати за інші корисні копалини, визначені в пп. 263.9.1 п. 263.9 ст. 263 Податкового кодексу, у тому числі за газ (метан) вугільних родовищ, газ сланцевих товщ, газ центрально-басейнового типу, газ колекторів щільних порід, в умовах дії угод про розподіл продукції набрали чинності з 01.07.2012 р.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 4834 розділ Х «Рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні» Податкового кодексу з урахуванням змін, внесених цим Законом до статей 256 — 260 цього Кодексу, втрачає чинність з 01.01.2013 р.
Згідно зі змінами, внесеними Законом № 4834 до ст. 263 Податкового кодексу, з 01.01.2013 р. буде встановлено відсотковий тип ставок плати за користування надрами для видобування корисних копалин на всі види корисних копалин, крім підземної води.
Запровадження нових ставок означає, що податкове навантаження від плати за користування надрами для вуглеводнів відповідатиме сумі плати за користування надрами та рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні.
Розмежування ставок залежно від видів корисної копалини, тобто поділ корисної копалини «вугілля кам'яне» на види (енергетичне, окиснене і коксівне) забезпечить вирівнювання податкового навантаження залежно від споживчої вартості вугілля.
Внесено зміни до п. 263.1 ст. 263 Податкового кодексу щодо визначення вартості одиниці видобутої корисної копалини, а саме: порядок обчислення вартості видобутої корисної копалини у податковому (звітному) періоді за більшою з величин — за фактичними цінами реалізації або за розрахунковою вартістю — не поширюється на нафту та конденсат.
Тобто починаючи з 1 січня 2013 р. для обчислення бази оподаткування застосовуватиметься фактична ціна реалізації для нафти, конденсату, яка визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за податковий (звітний) період як середня ціна 1 бареля нафти «Urals», перерахована у гривні за 1 тонну за курсом Нацбанку України станом на 1 число місяця, що настає за податковим (звітним) періодом, яка склалася на момент завершення проведення торгів нафтою на Лондонській біржі протягом такого податкового (звітного) періоду. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, до 15 числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, розміщує визначену ціну реалізації нафти на своєму офіційному веб-сайті у спеціальному розділі та повідомляє центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (пп. 263.6.2 п. 263.6 ст. 263 Податкового кодексу).
З метою покращення інвестиційного клімату для видобувних підприємств в умовах дії угоди про розподіл продукції корисних копалин здійснено розмежування ставок залежно від умов їх видобування та реалізації.
Так, змінами, внесеними до пп. 263.9.1 п. 263.9 ст. 263 зазначеного Кодексу, передбачено:
в умовах дії угоди про розподіл продукції для нафти та конденсату, видобутих у межах території України, континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони України, плата за користування надрами для видобування корисних копалин справляється із застосуванням ставки у розмірі 2% від вартості видобутих корисних копалин;
в умовах дії угоди про розподіл продукції для газу природного, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, газу (метану) вугільних родовищ, газу сланцевих товщ, газу центрально-басейнового типу, газу колекторів щільних порід, видобутих у межах території України, континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони України, плата за користування надрами для видобування корисних копалин справляється із застосуванням ставки у розмірі 1,25% від вартості видобутих відповідних корисних копалин.
Ще одним аспектом змін, внесених до зазначеного підпункту Податкового кодексу (таблиця ставок за користування надрами для видобування корисних копалин), є те, що глинисті породи, зокрема каоліни та глини тугоплавкі, віднесено до копалин загальнодержавного значення, чим податкове законодавство приводиться у відповідність із нормами галузевого законодавства.
Необхідно звернути увагу на різні терміни набрання чинності ставками плати за користування надрами. Так, ставки плати за нафту, конденсат, газ горючий природний (за винятком газу (метану) вугільних родовищ, газу сланцевих товщ, газу центрально-басейнового типу, газу колекторів щільних порід) набирають чинності з 01.01.2013 р. Ставки плати за інші корисні копалини, визначені в пп. 263.9.1 п. 263.9 ст. 263 Податкового кодексу, у тому числі за газ (метан) вугільних родовищ, газ сланцевих товщ, газ центрально-басейнового типу, газ колекторів щільних порід, в умовах дії угод про розподіл продукції набрали чинності з 01.07.2012 р.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 4834 розділ Х «Рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні» Податкового кодексу з урахуванням змін, внесених цим Законом до статей 256 — 260 цього Кодексу, втрачає чинність з 01.01.2013 р.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
Дату початку справляння цього податку перенесено. Нагадаємо, що його планувалося справляти починаючи з 01.07.2012 р., але змінами, внесеними Законом № 4834 до абзацу дев'ятого п. 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу, встановлено, що зазначений податок справлятиметься починаючи з 01.01.2013 р.
Дату початку справляння цього податку перенесено. Нагадаємо, що його планувалося справляти починаючи з 01.07.2012 р., але змінами, внесеними Законом № 4834 до абзацу дев'ятого п. 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу, встановлено, що зазначений податок справлятиметься починаючи з 01.01.2013 р.
Плата за землю
Змінами, внесеними до пп. 14.1.205 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, уточнено термін «прибудинкова територія», зокрема встановлено, що це — територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації в межах відповідної земельної ділянки, на якій розташовано багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди, та необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку і забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Відповідно до ст. 42 Земельного кодексу розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовано багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі землевпорядної документації.
Призначення, режим і параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл території згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами визначаються детальним планом території (п. 4 ст. 19 Закону № 3038).
Вищезазначені зміни забезпечать узгодження спеціальної термінології, пов'язаної з питаннями оподаткування земельних ділянок.
Крім того, впорядковано строки оприлюднення органами місцевого самоврядування інформації стосовно об'єкта оподаткування земельним податком. Так, Законом № 4834 ст. 271 Податкового кодексу доповнено п. 271.2, відповідно до якого рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Рішення рад щодо затвердження ставок податку за земельні ділянки набирають чинності у строки, встановлені відповідно до вищезазначеного пункту ст. 271 Податкового кодексу (пп. 275.3.1 п. 275.3 ст. 275 цього Кодексу).
Таким чином, ці зміни визначають чіткий механізм прийняття та оприлюднення рішень рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок та ставок земельного податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Крім цього, упорядковано механізм визначення ставок податку за земельні ділянки (незалежно від місцезнаходження), нормативну грошову оцінку яких проведено та не проведено (статті 274, 278 Податкового кодексу).
Змінами, внесеними до пп. 14.1.205 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, уточнено термін «прибудинкова територія», зокрема встановлено, що це — територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації в межах відповідної земельної ділянки, на якій розташовано багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди, та необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку і забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Відповідно до ст. 42 Земельного кодексу розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовано багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі землевпорядної документації.
Призначення, режим і параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл території згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами визначаються детальним планом території (п. 4 ст. 19 Закону № 3038).
Вищезазначені зміни забезпечать узгодження спеціальної термінології, пов'язаної з питаннями оподаткування земельних ділянок.
Крім того, впорядковано строки оприлюднення органами місцевого самоврядування інформації стосовно об'єкта оподаткування земельним податком. Так, Законом № 4834 ст. 271 Податкового кодексу доповнено п. 271.2, відповідно до якого рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Рішення рад щодо затвердження ставок податку за земельні ділянки набирають чинності у строки, встановлені відповідно до вищезазначеного пункту ст. 271 Податкового кодексу (пп. 275.3.1 п. 275.3 ст. 275 цього Кодексу).
Таким чином, ці зміни визначають чіткий механізм прийняття та оприлюднення рішень рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок та ставок земельного податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Крім цього, упорядковано механізм визначення ставок податку за земельні ділянки (незалежно від місцезнаходження), нормативну грошову оцінку яких проведено та не проведено (статті 274, 278 Податкового кодексу).
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності
З дати введення в дію Закону № 4834, тобто з 01.07.2012 р., обмеження щодо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності не поширюються на суб'єктів господарювання, які здійснюють:
виробництво, постачання, продаж (реалізацію) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;
реалізацію корисних копалин місцевого значення;
кур'єрську діяльність і діяльність, що не підлягає ліцензуванню (у сфері надання послуг пошти та зв'язку) (пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу).
Внесеними змінами забезпечено право суб'єктів господарювання — платників єдиного податку переходити на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку. Так, відповідно до пп. 298.1.5, яким доповнено п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу, за умови дотримання платником єдиного податку вимог, установлених Податковим кодексом для обраної ним групи, такий платник може самостійно перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку, шляхом подання заяви до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу.
Пункт 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу доповнено новим абзацом, яким встановлено, що не застосовуються штрафні санкції до платників єдиного податку за порушення у 2012 р. порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій платника єдиного податку та повноти сплати сум цього податку.
З дати введення в дію Закону № 4834, тобто з 01.07.2012 р., обмеження щодо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності не поширюються на суб'єктів господарювання, які здійснюють:
виробництво, постачання, продаж (реалізацію) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;
реалізацію корисних копалин місцевого значення;
кур'єрську діяльність і діяльність, що не підлягає ліцензуванню (у сфері надання послуг пошти та зв'язку) (пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу).
Внесеними змінами забезпечено право суб'єктів господарювання — платників єдиного податку переходити на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку. Так, відповідно до пп. 298.1.5, яким доповнено п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу, за умови дотримання платником єдиного податку вимог, установлених Податковим кодексом для обраної ним групи, такий платник може самостійно перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку, шляхом подання заяви до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу.
Пункт 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу доповнено новим абзацом, яким встановлено, що не застосовуються штрафні санкції до платників єдиного податку за порушення у 2012 р. порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій платника єдиного податку та повноти сплати сум цього податку.
Фіксований сільськогосподарський податок
Змінами, внесеними Законом № 4834 до ст. 308 Податкового кодексу, усунуто неузгодженість між п. 306.1 ст. 306 та п. 308.1 ст. 308 цього Кодексу щодо терміну подання податкової декларації з фіксованого сільськогосподарського податку.
Так, відтепер зазначені податкові декларації на поточний рік, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва та відомості (довідку) про наявність земельних ділянок платники податку подають щороку до 20 лютого станом на 1 січня поточного року.
Змінами, внесеними Законом № 4834 до ст. 308 Податкового кодексу, усунуто неузгодженість між п. 306.1 ст. 306 та п. 308.1 ст. 308 цього Кодексу щодо терміну подання податкової декларації з фіксованого сільськогосподарського податку.
Так, відтепер зазначені податкові декларації на поточний рік, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва та відомості (довідку) про наявність земельних ділянок платники податку подають щороку до 20 лютого станом на 1 січня поточного року.
Збір за спеціальне використання води
Статтю 323 Податкового кодексу доповнено п. 323.2, відповідно до якого не є платниками збору за спеціальне використання води водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та платників єдиного податку. Під терміном «санітарно-гігієнічні потреби» слід розуміти використання води в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках та використання для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані.
Статтю 323 Податкового кодексу доповнено п. 323.2, відповідно до якого не є платниками збору за спеціальне використання води водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та платників єдиного податку. Під терміном «санітарно-гігієнічні потреби» слід розуміти використання води в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках та використання для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані.
Джерело: Вісник податкової служби
Немає коментарів :
Дописати коментар