Спрощена система оподаткування для сільгоспвиробників

Юлія ЄГОРОВА, фахівець з оподаткування та бухгалтерського обліку
Чергова податкова реформа запроваджена в Україні з 1 січня 2015 р. Зокрема, відмінено фіксований сільськогосподарський податок, а замість нього запроваджено єдиний податок для платників четвертої групи. Насправді ці зміни досить формальні — відбулося формальне включення фіксованого сільгосподатку до складу єдиного податку. Самі правила оподаткування сільськогосподарських товаровиробників майже не змінилися. У статті розглянемо, яким чином слід обчислювати та сплачувати єдиний податок платникам четвертої групи.

Джерело: www.agro-business.com.ua

Платники ЄП четвертої групи

Отже, в 2015 році, як і раніше, сільськогосподарські товаровиробники (далі — с.-г. товаровиробники) можуть обрати спеціальний податковий режим. Але якщо до 2015 року це називалося фіксованим сільськогосподарським податком (далі — ФСП), який регулювався главою 2 розділу XIV ПКУ, то зараз с.-г. товаровиробникам пропонується сплачувати єдиний податок (далі — ЄП), перебуваючи у складі четвертої групи платників ЄП. Відповідні норми, що регулювали сплату фіксованого с.-г. податку, перенесені до глави 1 розділу XIV ПКУ (зміни до ПКУ, внесені Законом України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII).

Вимоги до с.-г. товаровиробників, які потрібно виконати для того, щоб сплачувати ЄП у складі четвертої групи, наведені у ст. 291 ПКУ. Зокрема, залишено вимогу про частку с.-г. товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік, який має дорівнювати або перевищувати 75 % (пп. 4 п. 291.4 ПКУ). Поняття частки с.-г. товаровиробництва для цілей глави 1 розділу XIV ПКУ визначено пп. 14.1.262 ПКУ — це «питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу, що враховується під час визначення права такого товаровиробника на реєстрацію як платника податку».

Таким чином, для того щоб визначити, чи може с.-г. підприємство у 2015 р. сплачувати єдиний податок, питома вага його доходу (виручки) від реалізації власновироблених сільськогосподарських товарів за 2014 рік має становити не менше 75% від загального доходу. Тобто, як бачимо, головний критерій (величина доходу) та його межа не змінилися.

Які доходи слід включати до розрахунку, визначено у пп. 298.8.3 ПКУ. Зокрема, це доходи від:

• реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать с.-г. товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування;
• реалізації продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;
• реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;
• реалізації продукції тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;
• реалізації сільськогосподарської продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

У разі коли сільськогосподарське підприємство утворюється шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення, у рік такого утворення до суми, отриманої від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 — 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включаються також доходи, отримані протягом останнього податкового (звітного) періоду від надання супутніх послуг:

• послуги зі збирання врожаю, його брикетування, складування, пакування та підготовки продукції до збуту (сушіння, обрізування, сортування, очистка, розмелювання, дезінфекція (за наявності ліцензії), силосування, охолодження), які надаються покупцю такої продукції сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію за договором до дати її фактичної передачі покупцю);
• послуги з догляду за худобою і птицею, які надаються її покупцю сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію за договором до дати її фактичної передачі покупцю);
• послуги зі зберігання сільськогосподарської продукції, які надаються її покупцю сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію за договором до дати її фактичної передачі покупцю);
• послуги з відгодівлі та забою свійської худоби і птиці, які надаються її покупцю сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію до дати її фактичної передачі покупцю).

Крім того, у пп. 291.4.2 ПКУ вказано, що на підприємствах з племінної справи у тваринництві до продукції власного виробництва також належать племінні (генетичні) ресурси, придбані в інших селекційних центрах, на підприємствах із племінної справи у тваринництві та реалізовані вітчизняним підприємствам для осіменіння маточного поголів’я тварин.

На відміну від платників ЄП 1-3 груп, для платників ЄП 4 групи не встановлено обмежень щодо кількості найманих осіб та річної суми доходу, як, власне, це було і до 2015 р. — цих обмежень не існувало для платників ФСП.

Додаткові умови для перебування в четвертій групі платників ЄП встановлено у пп. 291.4.3 — 291.4.7 ПКУ. Перспективи щодо ЄП для тих с.-г. товаровиробників, які утворюються шляхом реорганізації, встановлені пп. 291.4.3 — 291.4.6 ПКУ. Умова дотримання 75-% частки с.-г. товаровиробництва за попередній податковий рік поширюється на:

• усіх осіб окремо, які зливаються або приєднуються. У цьому випадку стати платником ЄП нове сільськогосподарське підприємство може в рік такого злиття або приєднання, якщо за попередній рік дотримано умову 75% всіма підприємствами, які взяли участь в утворенні нового с.-г. товаровиробника (пп. 291.4.4 ПКУ);
• кожну окрему особу, утворену шляхом поділу або виділу. У цьому випадку стати платником ЄП можна з наступного року, при умові дотримання частки у розмірі 75% за попередній податковий рік (пп. 291.4.6 ПКУ);
• особу, утворену шляхом перетворення. Обрати спрощену систему можна у році перетворення з дотриманням частки 75% сільськогосподарського товаровиробництва попереднього року (пп.291.4.5 ПКУ).

Новоутворені с.-г. товаровиробники можуть стати платниками ЄП лише з наступного року, при умові дотримання частки с.-г. товаровиробництва у минулому році, яка дорівнює або перевищує 75% (пп. 291.4.7 ПКУ).

Є ще три обмеження, які не дозволяють перебувати у четвертій групі платників ЄП (п. 291.5-1 ПКУ):

• якщо дохід від реалізації декоративних рослин, диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (крім хутрової сировини) перевищує 50% від загального обсягу власної продукції. Це обмеження не застосовується, якщо підприємство реалізує зрізані квіти, що вирощені на угіддях, які належать с.-г. товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продукти їх переробки.
• якщо с.-г. товаровиробник виробляє підакцизні товари. Винятки — виноматеріали виноградні (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 — 2204 30), вироблені на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції. Іншими словами, виробники зазначених виноматеріалів можуть бути платниками єдиного податку.
• якщо станом на 1 січня звітного року є податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Для платників ЄП четвертої групи не застосовується обмеження п. 291.6 ПКУ щодо розрахунків виключно в грошовій формі за реалізовану продукцію. Це має сенс лише для платників ЄП першої — третьої груп, у яких об’єктом оподаткування є грошова виручка, яка надходить в касу або на поточний рахунок.

Правила справляння ЄП для платників четвертої групи

Об’єкт оподаткування ЄП для четвертої групи — с.-г. товаровиробників — платників ЄП залишився такий самий, який був у фіксованого сільськогосподарського податку (ст. 292-1 ПКУ). Отже, об’єкт оподаткування — це площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду, що перебуває у власності платника ЄП або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди. Права власності або користування земельними ділянками повинні бути оформлені та належним чином зареєстровані (тобто з дотриманням вимог Закону від 01.07.2004р. № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно з п. 292-1.3 ПКУ, підставою для нарахування ЄП четвертої групи є дані державного земельного кадастру та/або дані з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Для виконання цієї вимоги органи виконавчої влади щомісяця, не пізніше 10 числа наступного місяця (а також за запитом контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки) подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння податку.

Базою оподаткування єдиним податком є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь, для земель водного фонду нормативна грошова оцінка ріллі в АР Крим або в області, з урахуванням коефіцієнта індексації визначеного станом на 1 січня базового податкового року (п. 292-1.2 ПКУ). Визначається нормативна грошова оцінка центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Зокрема, нормативна грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами, ст. 23 Закону України від 11.12.2003р № 1378-IV «Про оцінку земель».

Ставки ЄП четвертої групи встановлено у відсотках від нормативної грошової оцінки землі, як це і було за часів справляння фіксованого сільськогосподарського податку. Розмір ставок залежить від категорії (типу) земель та їх розташування. Відсоткові ставки ЄП четвертої групи встановлено пп. 293.9.1 — 293.9.6 ПКУ. Єдине, що кардинально змінилося порівняно з фіксованим сільськогосподарським податком — це потрійне збільшення ставок податку.

Як і раніше, при сплаті фіксованого с.-г. податку, звітним періодом для сплати ЄП четвертої групи є календарний рік (п. 294.1 ПКУ). Декларація складається раз на рік та подається до 20 лютого поточного року згідно пп. 295.9.1 ПКУ. На момент підготовки статті декларацію ще не затверджено.

Але зважаючи на те, що правила сплати ЄП четвертої групи майже ідентичні правилам сплати фіксованого сільськогосподарського податку (за винятком підвищення ставок), нам не слід очікувати кардинально нову форму декларації.

У разі надання земельних ділянок в оренду діють вимоги пп. 295.9.6 — 295.9.7 ПКУ. У разі надання сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду в оренду іншому платникові ЄП четвертої групи, орендодавець враховує орендовану площу у своїй декларації. У декларації орендаря така земельна ділянка не враховується, відповідно не є об’єктом оподаткування. Якщо сільськогосподарські угіддя та/або земля водного фонду орендується в особи, яка не є платником ЄП четвертої групи, то навпаки, орендар враховує таку площу у своїй декларації. У цьому випадку орендовані земельні ділянки є об’єктом оподаткування в орендаря. Таким чином, орендовані земельні ділянки, що підпадають під оподаткування ЄП, будуть оподатковані цим податком, якщо вони використовуються платниками ЄП, навіть на умовах оренди.

Підпунктом 295.9.2 ПКУ встановлено, що ЄП четвертої групи сплачується щоквартально протягом 30 к.д., що настають за останнім календарним днем податкового кварталу, у таких розмірах від річної суми ЄП: у I кварталі — 10 %; у II кварталі — 10 %; у III кварталі — 50 %; у IV кварталі — 30 %. Раніше фіксований сільськогосподарський податок сплачувався щомісячно. Як і раніше, податок сплачується на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки (пп. 295.9.8 ПКУ).

Порядок обрання або переходу на ЄП

Згідно з п. 299.10 ПКУ реєстрація платником ЄП є безстроковою. Але разом з цим с.-г. товаровиробники мають щорічно підтверджувати своє право перебувати у складі платників ЄП четвертої групи. Порядок такого підтвердження аналогічний до порядку обрання спрощеної системи оподаткування, який викладено у пп. 298.8.1 — 298.8.4 ПКУ. Отже, для переходу на ЄП четвертої групи або щорічного підтвердження права на ЄП, с.-г. товаровиробнику потрібно до 20 лютого поточного року подати такі документи:

1. Загальну податкову декларацію на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок (або земель водного фонду внутрішніх водойм), з яких справляється податок, — контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку).
2. Звітну податкову декларацію на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки — контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки.
3. Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва — контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. 1
4. Відомості (довідку) про наявність земельних ділянок — контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

У деяких випадках потрібно подавати уточнену декларацію (пп. 295.9.4 та 295.9.5 ПКУ): у разі припинення платника ЄП шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або у разі зміни площі сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у зв’язку з набуттям (втратою) на неї права власності або користування.

Особливості справляння інших податків платником ЄП

Платники ЄП звільняються від обов’язку сплати деяких податків, перелік яких наведено у п. 297.1 ПКУ. Але у пп. 298.8.4 ПКУ є умова, згідно з якою, якщо у звітному році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75%, особа у наступному податковому році буде сплачувати податки на загальних підставах, що означає обов’язковий перехід на загальну систему. Ця вимога не діє, якщо зменшення частки с.-г. виробництва не залежало від самого платника ЄП четвертої групи і пов’язано із виникненням обставин непереборної сили. Такий факт повинен підтверджуватись рішенням Верховної Ради АР Крим, обласних рад про наявність обставин непереборної сили та переліком СГ, що постраждали внаслідок таких обставин.

Якщо під час проведення перевірок виявиться, що с.-г. товаровиробник неправомірно застосовував спрощену систему (зокрема, не відповідав вимогам пп.4 п.291.4 ПКУ або виявлено порушення будь-якої умови з п. 291.5-1 ПКУ) за весь цей період контролюючим органом нараховуються всі податки, які платник ЄП не сплачував, штрафні санкції за несплату цих податків, а також пеня. З наступного місяця після встановлення факту порушення, с.-г. товаровиробник зобов’язаний перейти на загальну систему оподаткування. Повернутися до четвертої групи платників ЄП можна буде у загальному порядку.

Згідно з п. 299.13 ПКУ контролюючий орган щоденно оприлюднює на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців та власному офіційному сайті дані з реєстру платників ЄП, зокрема дату виключення.
____________
1 Форма розрахунку затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику.

Похожие материалы: