.jpg)
З набранням чинності ПКУ визначити суму штрафних санкцій – справа не з простих.
На сьогодні у контролюючого органу немає єдиної позиції щодо застосування штрафних санкцій. В «Єдиній базі податкових знань» міститься безліч роз’яснень, однак всі вони різні та, як правило, суперечать одне одному. Тому бухгалтер не завжди може підрахувати, у скільки обійдеться йому допущена помилка.
Тож давайте спробуємо розібратися і одразу зазначимо, що далі йтиметься про помилки, допущені у 2011 році.
Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) – плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.265 ПКУ).
Пеня – сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (пп. 14.1.162 ПКУ).
Зверніть увагу, що пеня нараховується на суму грошових зобов’язань.
Грошовим зобов’язанням, згідно з пп. 14.1.39 ПКУ, є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Тобто пеня нараховується не тільки на податкове зобов’язання, а й на штрафну санкцію.
Штрафні санкції та пеня у разі визначення суми податкового зобов’язання податковим органом
Відповідно до п. 123.1 ПКУ у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Водночас, п. 11 підр. 10 р. XX ПКУ зазначено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм п. 7 цього підрозділу).
Відповідно до п. 7 підр. 10 р. XX ПКУ штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Тобто, якщо контролюючий орган виявить порушення податкового зобов’язання за період з 1 січня по 30 червня 2011 року, то він повинен застосовувати штрафні санкції у розмірі 1 гривня за кожне порушення.
Якщо порушення податкового законодавства будуть виявлені за інший період, то повинні застосовуватись штрафні санкції у розмірах, передбачених положеннями ПКУ, що діють на момент прийняття рішення про застосування штрафних санкцій (інформаційний лист ВАСУ від 24.11.2011 р. № 2198/11/13-11).
Разом з тим, слід звернути увагу на те, що п. 6 підр. 10 р. XX ПКУ передбачено, що не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому – четвертому календарних кварталах 2011 року.
В «Єдиній базі податкових знань» міститься консультація податкового органу, де зазначено, що ця норма ПКУ застосовується, зокрема, до платників податку на прибуток за порушення законодавства за наслідками діяльності ІІ – IV календарного кварталу.
Проте практичне застосування цієї норми, на жаль, поки що не відоме.
Відповідно до п. 129.1 ПКУ пеня нараховується, зокрема, в день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Згідно з п. 129.4 ПКУ пеня нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, що діє на день заниження.
При цьому, як зауважує ДПАУ в листі від 31.01.2011 р. № 2518/7/23-4017/89, оскільки нарахування пені закінчується в момент сплати податкового зобов’язання, при складанні актів перевірок в актах перевірок суми пені не нараховуються і не зазначаються.
Про обов'язок сплати платником податків сум пені зазначено у відповідних формах податкових повідомлень-рішень, які вручаються платнику під розписку.
Передбачається нарахування даної пені в автоматичному режимі та на підставі розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.
Тобто, якщо у повідомленні-рішенні, яке надав платнику податку контролюючий орган за результатами перевірки, не буде нараховано пеню до сплати, це не означає, що сплачувати її не потрібно. В такому випадку платник податку повинен самостійно розрахувати її розмір та сплатити.
Штрафні санкції та пеня при самостійному виявленні помилок
Відповідно до п. 50.1 ПКУ у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, повинен (за винятком випадків, встановлених п. 50.2 ПКУ):
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Якщо після подання декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Стосовно того, чи може платник податку застосувати положення п. 6 (не застосувати штрафи за наслідками ІІ – IV кварталу 2011 р.) чи п. 7 (штраф у розмірі 1 грн. за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 р.) підр. 10 р. XX ПКУ, слід зазначити наступне.
Жодне роз’яснення податкового органу щодо самостійного виявлення помилок не містить посилань на норми перехідних положень.
Тобто факти самостійного виправлення помилок податківці не вважають «порушенням податкового зобов’язання», до яких застосовуються «пільгові штрафні санкції» за нормами підр. 10 р. XX ПКУ.
Водночас, якщо така помилка буде виявлена податковим органом під час перевірки, до неї можуть бути застосовані положення підр. 10 р. XX ПКУ.
У роз’ясненнях контролюючий орган посилається на п. 50.1 ПКУ (див., наприклад, лист ДПАУ від 29.08.2011 р. № 15691/6/15-3415-26) та зазначає, що у разі самостійного виявлення та виправлення помилки, яка призвела до заниження податкового зобов’язання, платник податку зобов’язаний нарахувати та сплатити штраф у розмірі 3 % або 5 % від суми зобов’язання.
Крім того, на думку податкового органу, при самостійному виявленні платником податків заниження суми податкового зобов'язання платник податків повинен нарахувати пеню на суму заниження та за весь період заниження.
При цьому у багатьох платників податку виникає питання: якщо показники декларації уточнюються у поточній декларації, то як можна розрахувати пеню, не знаючи, коли точно буде оплачено донараховане податкове зобов’язання?
Знову ж таки, зверніть увагу на те, що контролюючий орган зобов’язує нараховувати пеню на суму заниження податкового зобов’язання за весь час його заниження, в той час як визначення терміна «пеня» (пп. 14.1.162 ПКУ) вказує на те, що пеня нараховується на зобов’язання, не сплачене в терміни, встановлені законодавством.
Тобто логічно припустити, що у разі виправлення помилки, при якій донараховано податкове зобов’язання, але яка не призвела до недоплати, пеня нараховуватися не повинна.
Проте роз’яснень з цього приводу контролюючі органи не надавали.
Слід зауважити, що на даний час також невідома позиція податкового органу щодо нарахування пені при самостійному виправленні помилок в декларації з ПДВ та в розрахунку за ф. № 1ДФ.
Так, ні декларація з ПДВ, ні розрахунок ф. № 1ДФ не містять граф (рядків) для відображення нарахованої пені.
Крім того, у своїх роз’ясненнях (див. лист від 09.09.2011 р. № 14/7/15-3417-04) ДПСУ не згадує про нарахування та сплату пені у разі самостійного виправлення помилки в декларації з ПДВ.
Світлана Петрова
аудитор Аудиторська група «Гарантія-Аудит»
Дата підготовки 30.01.2012
По материалам: ЛИГА:ЗАКОН
Источник: Бухгалтер 911
Немає коментарів :
Дописати коментар